Створення ситуації успіху на уроках в початкових класах.

 Дати дітям радість праці, радість успіху у       навчанні, збудити в їхніх серцях почуття  гордості, власної гідності  - це перша заповідь виховання. Успіх у навчанні  єдине джерело  внутрішніх сил дитини,  які породжують  енергію для  переборення труднощів, бажання вчитися. 
                              В. О. Сухомлинський
Ситуація успіху – це суб’ єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища Ним мусить володіти кожен учитель,  адже він  майстер, який бере участь у творенні найголовнішого  Людини.
Ситуація успіху дарує атмосферу приязні та взаємодопомоги, впевненості і захищеності. Учитель повинен створити джерело внутрішніх сил дитини, джерело, яке дає енергію для подолання труднощів і формування бажання вчитися. 

Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної роботи, а також допомогти учням усвідомити себе повноцінною особистістю і, відповідно, забезпечити успіх у навчанні. 

Основою педагогічної технології "Створення ситуації успіху” є особистісно-орієнтований підхід до процесу навчання і виховання. 

Завдання вчителя – допомогти особистості учня зрости в успіху, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомити свої здібності, віру у власні сили. 

Одним з найважливіших педагогічних завдань є формування впевненості в успіху у кожного учня ще до початку виконання певного завдання. 

Існують типи успіху. До них відносяться: 

Неочікувана радість– це почуття задоволення від того, що результати діяльності учня перевершили його очікування. З педагогічної точки зору – це результат продуманої, підготовленої діяльності вчителя.
 
Спільна радість – полягає в тому, щоб учень досяг необхідної для себе реакції колективу. Вона може бути підготовленою вчителем або спонтанною. Спільною радістю вважають тільки ті реакції колективу, які дають можливість дитині відчути себе задоволеним, стимулюють її зусилля. Це, перш за все, має бути емоційний відгук оточуючих на успіх члена свого колективу. 

Радість пізнання– це радість пізнання нового, хоча вона по своїй суті альтруїстична. Пізнання опирається на самоосвіту й самопізнання. Така радість не може вирости на пустому місці, народитися без серйозних причин. ЇЇ головна умова – спілкування.Немає більш цінних мотивів для навчання, ніж інтелектуальні, в основі яких лежить проблема пізнавати світ, коли важливий не стільки результат, скільки процес пізнання. Радість навчального процесу та радість пізнання тісно пов’язані.Створення пізнавального інтересу є предметом турботи вчителя, який формує радість пізнання. 

Створення ситуації успіху має певний алгоритм 

1. Зняття страху. Допомагає перебороти невпевненість у власних силах. 
(Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення проблем). 

2. Авансування успішного результату. Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях. 
( "У тебе обов’язково вийде”, "Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті”). 

3. Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання. ("Можливо краще почати з ...”, "Виконуючи роботу, не забудьте про ...”). 

4. Внесення мотиву. Показує дитині заради чого і кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання. ("Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись...”). 

5. Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або здійснюватиметься.("Тільки ти міг би...”, "Тільки тобі і можу доручити...”) 

6. Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій. ("Ми дуже хочемо розпочати роботу...”,"Так хочеться швидше побачити...”). 

7. Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити не результат в цілому, а якоїсь її окремої деталі. ("Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі...”, "Найбільше тобі вдалося...”). 
Стратегії і тактики досягнення успіху в навчальному процесі 

Уявлення про свої високі здібності - ось те, що забезпечує мотивацію навчання та реалізацію творчих здібностей учнів набагато більше, ніж істинний рівень цих здібностей. Він може бути високим, як і оцінки, але не мотивувати успіх у навчанні. Рівень інтелекту може бути н
евисоким, але, якщо при цьому індивідуальний рівень "Я можу” високий, учень буде вчитися із задоволенням. Його відчуття успіху буде не тільки формальним (за оцінками), але й емоційним. Такі учні працюють активно, творчо, тому що почувають себе успішними. 

Стратегія 1: Робіть помилки нормальним і потрібним явищем 

Страх зробити помилку дуже знижує індивідуальний рівень "Я можу”. Коли цей страх зникає, в учня відбувається прорив свідомості, і він починає відчувати набагато більші можливості. Ось прийоми (тактики) для досягнення цієї мети. 
Розповідай про помилки 
Показуй цінність помилки як спроби. Більше помилок роблять люди активні, а не пасивні, тому активність варто завжди схвалювати. Ось чому важливо винагороджувати помилки зауваженнями, зробленими з ентузіазмом і позитивним пафосом, мотивуючи таким чином продовження праці. Наприклад: "Помилка вже зроблена. То й що? Тепер подивимось чому можна на ній повчитися”, або "Ця помилка – не таке вже велике лихо. Якщо ви врешті-решт зовсім не будете робити помилок, я втрачу свою роботу!” 
Мінімізуйте наслідки від зроблених помилок 
Це не означає, що не треба взагалі конструктивно критикувати чи виправляти помилки. П
отрібно , щоб виправлення помилок не перетворювалось у самоціль і не формувало б в учнів навчену безпорадність. 

Стратегія 2. Формуйте в учня віру в успіх 


Учні мають вірити, що успіх завжди можливий. Сформувати таку впевненість можна за допомогою прийомів, в основі яких є позитивний зворотній зв’язок та безмежна віра в учнів: 

наголошуйте на будь-яких поліпшеннях, 
повідомляйте про будь-які внески, 
розкривайте сильні сторони учнів, 
демонструйте віру в учнів. 
"Емоційне поглажування” – констатація будь-якого, навіть незначного факту успіху, навіювання учню віри в себе, відкритість вчителя для довіри і співчуття. 

"Авансування” – репетиція майбутньої дії, що створює психологічну настанову на успіх. Можна заздалегідь оголосити питання семінару, назвати прізвища учнів, яких передбачаєте спитати, дати пробну контрольну роботу і інше. 
"Даю шанс”. Шанс, про який йдеться, – це заздалегідь приготовлена педагогом ситуація, за якої учень одержує можливість зненацька для себе розкрити свої можливості. 
"Сповідь”. Рекомендується застосовувати в тих випадках, коли є надія, що відверте звертання вчителя до кращих почуттів учнів одержить розуміння, породить відповідний відгук. Як його застосовувати – справа досвіду і техніки. Тут треба все прорахувати, прогнозувати можливі рекції. 
"Загальна радість”. Це емоційний відгук оточення (колективу учнів класу) на успіх кожного учня. Важливо, щоб у досягненнях кожного учня навколишні бачили результати своєї праці, а сам він розумів, що його радість – це радість підтримки, стану "Свій серед своїх”. Зрештою, у тому, як реагує учнівський колектив на успіхи чи невдачі своїх членів, особливо помітно виявляється його моральна сутність. 
"Еврика”. Суть прийому полягає в тому, щоб створити умови, за яких учень, виконуючи певне завдання, зненацька для себе дійде висновку, що відкриває невідомі для себе раніше можливості. Завдання вчителя – помітити це глибоко особисте відкриття, усіляко підтримати учня, поставити нові завдання і надихнути на їх розв’язання. Допомога вчителя при створенні ситуації відкриття має бути як можна більш непомітною. 
"Лінія обрію”. Перший успіх учня відразу ж підхоплюється вчителем, пропонуються нові способи розбудити думку учня, вивести його на обрії самостійного мислення, причому лінію цього обрію він сам постійно відсуває. 
"Визначайте труднощі Ваших завдань”. Учні, які спрямовані на уникнення невдач, сприймають будь-яку нову задачу як важку. Визначайте, що вони мають рацію, і ніколи не називайте свої завдання легкими. Що може подумати про себе учень, котрий не може виконати ваше "легке” завдання? Краще сказати "Майте на увазі, це досить важке завдання, але Ви вже підготовлені до його успішного виконання”. Якщо таке завдання успішно виконується, самоповага учнів зростає, якщо ж не виконується, є можливість "сховати лице”: завдання було важке. 
Обмежуйте час на виконання завдання. Учні з низьким рівнем "Я можу” легше переносять ситуацію нерозв’язання задачі, якщо час на її вирішення несподівано обмежується. Коли Ви бачите, що учень втрачає надію, говоріть "стоп”, "кінець роботи”. Цим Ви врятуєте його від невдачі. Він не виконав завдання не тому, що нездатний, а тому, що "час закінчився”. Досвідчені вчителі часто застосовують цей мудрий прийом. 

Стратегія 3: Концентруйте увагу учнів на минулих успіхах 
Вчителі часто акцентують увагу на тому, що учень робить неправильно. Вони щиро сподіваються таким чином змусити їх у майбутньому робити це краще. Проте потрібно діяти навпаки. Єдиний безпечний шлях, що мотивує людей до досягнень, – це підкреслювання всього того, що вони роблять правильно. 
Успіх народжує успіх, тому вчитель повинен підкрес
лювати минулі досягнення, щоб сприяти новим успіхам. 
Аналіз минулого успіху. 
Успіх визначається п’ятьма факторами: 

вірою у власні здібності; 
числом спроб; 
допомогою інших; 
складністю завдання; 
удачею. 
Учні можуть контролювати лише два з них:віру у свої здібності і число спроб. Вони не можуть знати, скільки допомоги їм знадобиться від інших, чи важке буде завдання і чи поталанить їм. 
Повторюй та закріплюй успіхи 

Однією з причин зневіри у своїх здібностях є те, що учні не відчувають прогресу у навчанні. Оцінки результатів поточного контролю не завжди дають необхідні відчуття. Якщо невисока оцінка повторюється кілька разів, то це вже досить переконливий показник відсутності прогресу в навчанні і, отже, відповідний сигнал для пошуку можливості покращення оцінки результатів поточного контролю. Подбати про таке покращення бажано не тільки учню, а й вчителю. У такому випадку суб’єктивність оцінки і навіть її завищення можуть бути оправданими. 

Стратегія 4: Робіть процес навчання відчутним 

Альбоми досягнення 
Учень самостійно веде альбом досягнень, в якому ведеться облік успіхів у навчанні і самостійній творчості. В альбом можна внести найбільш вдало розв’язані задачі, твори, враження від прочитаних книг і обов’язково похвальні записи вчителів чи класного керівника. Слід знати, що альбоми індивідуальні і їх ні в якому разі не можна порівнювати з іншими. 
Розповіді про вчора, сьогодіні, завтра 
Корисним є коротка розповідь "про вчора, сьогодні, завтра”. Учню можна сказати: "Пам’ятаєш, коли ти не міг перекласти на англійську жодного речення? А сьогодні, подивись, які утебе досягнення! А що може бути завтра?” 

Стратегія 5: Визнання досягнень 

Є учні, що вже досягли певних успіхів, - це благополучні, успішні учні. І є учні, що намагаються і хочуть поліпшити свої результати. Їх потрібно розрізняти, тому що підтримки потребують насамперед вони. Ось кілька ефективних прийомів визнання досягнень. 

"Оплески”. "Оплески в даному разі не означають, що ми повинні "плескати” в долоні. Це похвала, висловлена з очевидним ентузіазмом. Ми можемо "аплодувати” досягненням як навчальним, так і деяким іншим, що мають певне відношення до учня. "Оплески” повинні бути без порівнянь з іншими, без очікувань на майбутнє. 
Кращий спосіб влаштувати оплески – просто описати ситуацію і місце в ній учня. 
Винагороди. Усі види винагород, що засвідчують добре поводження їхніх власників, гарні. Чим більше досягнень ми знайдемо і відзначимо, тим більше позитивного буде в атмосфері учнівського колективу. Пам’ятайте, однак, визнавати потрібно зростання і ретельність, а не кращі результати. 
Позитивна ізоляція. Позитивна ізоляція дуже корисна для невпевнених учнів. Виберіть час наприкінці уроку, поговоріть один на один з учнем про його успіх. Ви можете також вибрати кілька хвилин під час перерви або після занять. Це повинна бути коротка розмова. Учні мають потребу у викладацькій увазі. Ще один варіант – окремий почесний стілець для успішного учня на сьогоднішньому уроці. 

Самовизнання. Зазвичай учні очікують, що їхні успіхи визнає вчитель, замість того, щоб самим подивитись на себе з боку і прийняти власне рішення щодо своїх досягнень. Цьому їх потрібно спеціально навчати! Попросіть кожного учня встановити, яке його особисте досягнення варте того, щоб бути схваленим, визнаним. Спочатку таке прохання може здатися нездійсненим для багатьох, особливо тих, що побоюються радіти тому, що самі можуть говорити про свої досягнення. 

Виберіть техніку підтримки, щоб допомогти учням відчути свою інтелектуальну спроможність, повірити у власні сили та сформуватися активною, творчою, оптимістичною особистістю. 
Щасливі очі учнів- найвища оцінка роботи в школі. Педагоги не лише озброюють своїх вихованців необхідними знаннями та вміннями, а й дбають про те, щоб учні почувалися в школі, як удома, де їм добре, де вони захищені, куди йдуть з радістю.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Як стати ефективним вчителем Питання про те, як стати добрим учителем, завжди було предметом дискусій. Така постановка питання створює д...