Інноваційні методи в початковій школі

Пріоритетним напрямком освітньої системи України, що підтверджено державними законами та нормативними документами, є доступ до якісної освіти.

Аналіз рівня професійної підготовки вчителя в Україні сьогодні дозволяє зробити висновки про необхідність серйозного перегляду її змісту. Розбудова української держави, інтеграція і глобалізація соціальних, економічних та культурних процесів вимагають кардинального оновлення національної освіти, пошуку та впровадження нових технологій. Нові вимоги перед системою освіти – це, перш за все, формування творчої особистості, здатної не просто засвоїти найвищі наукові й технологічні досягнення, а й самоудосконалюватись, розвиваючи їх. Це дає можливість здійснити перехід від репродуктивних форм навчання до продуктивних.

Поряд із засвоєнням базових знань, перед сучасною освітою дедалі нагальніше постає завдання навчити учня самостійно оволодівати новими знаннями та інформацією, навчити вчитися, виробити потребу в навчанні упродовж життя.

Суспільна потреба у школах нового покоління вимагає особливої уваги до інноваційних процесів. Сьогоднішня психолого-педагогічна наука вважає, що нове у педагогіці – це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які ще не використовувались, а й той комплекс елементів педагогічного процесу, які дають змогу ефективно вирішувати завдання розвитку і саморозвитку творчої особистості. Однією з особливостей сучасної системи освіти є співіснування двох стратегій організації навчання – традиційної та інноваційної  Успішна реалізація цих проблем українською освітою дозволить сформувати людину з інноваційним типом мислення, інноваційним типом культури, з готовністю до інноваційного типу діяльності, що стане адекватною відповіддю на перехід цивілізації в інноваційний тип розвитку. Лише сформувавши інноваційну особистість, ми зможемо стати конкурентноспроможною нацією.

Тому впровадження інноваційних технологій в навчально-виховний процес є одним із найважливіших питань, які сьогодні розглядаються в освіті.

Необхідною умовою використання інформаційних технологій є реформування системи освіти, розробка нових дидактичних і методичних концептуальних засад освіти. Головними напрямами цього процесу мають стати:

 • створення предметно-орієнтованих навчально-інформаційних середовищ, які дозволяють використовувати мультімедіа, системи гіпермедіа, електронні підручники тощо;

• освоєння засобів комунікації (комп’ютерної мережі, телефонного, телевізійного, супутникового зв’язку для обміну інформацією);

• навчання правил і навичок «навігації» в інформаційному просторі;

• розвиток дистанційної освіти. Навчання з використанням інноваційних технологій якісно перевищує класичну освіту. Воно інтегрує процеси, які не можна об’єднувати в межах класичної освіти: навчання, працевлаштування, планування кар’єри, безперервна освіта.

Основним принципом роботи вчителів початкової школи є використання сучасних досягнень вікової психології, інноваційних технологій навчання для успішного розвитку пізнавальних, інтелектуальних, творчих, фізичних здібностей школярів початкової школи за умови збереження та підвищення резервів їхнього фізичного, психічного та соціокультурного здоров’я.

У впровадженні інноваційних методів і технологій вчителі початкової школи, перш за все, керуються п’ятьма основними заповідями: любити, вірити, знати, поважати та розуміти дитину як основний об’єкт і суб’єкт навчальної діяльності.

Люби дитину! Любов до дітей – серцевина педагогічної моральності, основа культури вчителя. Вір у дитину! Без віри в дитину, без довіри до неї вся педагогічна мудрість, усі методи і прийоми навчання і виховання руйнуються, як будиночки з піску. Знай дитину! Без знання дитини немає навчання, немає виховання, немає справжнього педагога. Якомога глибше знати духовний світ кожної дитини – перше і найважливіше завдання педагога. Поважай дитину! Не вважай себе спроможним вирішувати ті питання, які належить вирішити юній особистості. Розумій дитину! Вмій поставити себе на її місце, побачити світ її очима, зрозуміти чим дитина живе, до чого прагне.

Поряд із традиційною технологією навчання існують технології особистісно орієнтованого навчання. В початковій школі серед технологій, які орієнтовані на особистість учня, виділяються такі:

– ігрові технології. Значення гри неможливо вичерпати та оцінити розважально – рекреативними можливостями. Феномен її в тому і полягає, що, являючись розвагою, відпочинком, вона здатна перерости у навчання, у творчість. Урок, який проводиться в ігровій формі, потребує дотримання певних правил: попередньої підготовки, повинні бути атрибути гри, обов’язкової констатації результатів гри, для зняття напруги та перенесення уваги окремі ігрові моменти можуть носити не навчальний характер. Головне – повага до особистості дитини, не «вбити» інтересу до роботи, а намагатися розвивати його, не залишаючи почуття тривоги і невпевненості у своїх силах

 – групові технології. Сутність цього навчання полягає у наступному: на групових заняттях відбувається взаємодія між учителем та учнями і між самими учнями. Переваги групового навчання: привчати до важливих навичок життя – уміння слухати, розв’язувати конфлікти, мати свою точку зору і ставати на точку зору інших, працювати разом; покращується успішність; змінюється відношення до школи; діти бачать цінність взаємодопомоги. Типи групового навчання: навчання в парах, маленька команда, завдання для всього класу

 – технології розвивального навчання. Головною метою цього навчання є формування активного, самостійного творчого мислення учня і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання. Завдання розвивального навчання: формувати особистість із гнучким розумом, розвиненими потребами до дальшого пізнання та самостійних дій, певними навичками та творчими здібностями. Розвивальне навчання – основа формування творчої особистості, а в подальшому – креативної особистості, яка має внутрішні передумови, що забезпечують її творчу активність, не стимульовану зовнішніми факторами. Досліджено, що при проведенні традиційного уроку на самостійну роботу дітей відводиться 9% часу. Тобто самостійна робота учнів, що сприяє розвиткові їх пізнавальної активності і яка може бути за зразком , у схожій ситуації, у новій ситуації, практично зведена до мінімуму. Розвивальне навчання – такий процес діяльності учнів, у ході якого кожна дитина повинна самостійно або з допомогою вчителя осмислити матеріал, творчо застосувати його в нестандартних умовах та свідомо запам’ятати для подальшого навчання

 – комп’ютерні (інформаційні) технології. Комп’ютерні засоби навчання називають інтерактивними, бо вони мають здатність «відгукуватися» на дії учня та вчителя, «вступати» з ними в діалог, що й складає головну особливість методик цього навчання. Комп’ютер можна використовувати на всіх етапах процесу навчання: під час пояснення нового матеріалу, закріплення, повторення, контролю . При цьому він для дитини виконує різні функції: вчителя, робочого інструмента, об’єкта навчання, ігрового середовища. Основною метою комп’ютерних технологій навчання є підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного  суспільства. Чи можна використовувати ці технології в початковій школі? Так, якщо дотримуватися всіх вимог щодо роботи на комп’ютері

 – технології формування творчої особистості. Прийшовши до школи, діти повинні заглиблюватись в атмосферу творчості, пошуку нового, піддавати сумнівам сталі істини. Ця технологія тісно переплітається з іншими технологіями, проте вона має і свої індивідуальні риси: діяльність учня не повинна регламентуватись, потрібно постійно викликати інтерес дитини до навчання. Важливу роль у стимуляції в школярів інтересу до праці відіграють завдання: підбір вчителем завдань, що потребують творчої переробки, узагальнення, систематизації, вмінь та навичок порівнювати й аналізувати, пошуку; використання ігрових моментів, що стимулюють прояви самостійності учнів, їх творчих можливостей; розв’язання творчих завдань. Технологія формування творчого учня орієнтована на особистість. Це означає максимальну індивідуалізацію і диференціацію навчального процесу. Учитель, який формує творчу особистість, повинен бути новатором по суті своїй. Тільки тоді нові ідеї, прогресивні принципи та прийоми допоможуть йому створювати нові педагогічні технології, впроваджувати різноманітні інновації в навчально – виховний процес. І тільки тоді буде перебудовано всю систему виховання і навчання у бік підвищення її ефективності.

 Сучасний урок вимагає від педагога оптимального поєднання індивідуальної, парної, групової і колективної форм організації навчальної діяльності учнів.

Виховний та розвивальний характер навчально-пізнавальної діяльності на уроці поглиблюється за умови постійного включення учнів у ситуації, де вони повинні:

- доводити власну думку, наводити на її захист аргументи, докази, користуватись здобутими знаннями;

- ставити запитання вчителю, товаришам, з’ясовувати незрозуміле, поглиблювати процес пізнання;

- рецензувати відповіді однокласників, інші творчі роботи, давати поради;

- ділитися своїми знаннями з іншими;

- допомагати товаришам, коли вони відчувають утруднення, пояснювати незрозуміле;

- спонукати до знаходження не одного рішення, а декількох самостійно зроблених;

- вільно вибирати завдання, переважно пошукового і творчого характеру;

- урізноманітнювати діяльність, включати в пізнання елементи праці, гри та спілкування;

- виконувати завдання-максимум, розраховане на читання додаткової літератури, першоджерел, на тривалі спостереження.

Як бачимо, процес навчання потребує напруженої розумової роботи дитини і власної активності у цьому процесі. Мало пояснити, розповісти, продемонструвати. Справжнього результату можна досягти лише за допомогою інноваційного навчання.

Уміння і бажання навчатися – це той фундамент, який маю закласти я, як вчитель. Тому перед кожним уроком шукаю відповідь на «вічне» запитання: як побудувати навчальну роботу, щоб вона викликала емоційне піднесення у школярів, неодмінно позитивно впливала на їхні почуття і мислення, збагачувала їх досвідом самостійних пошуків та роздумів.

У своїй практиці я використовую різні інноваційні методи навчання, поєдную групові та індивідуальні форми роботи.

Застосовую  елементи  інтерактивних, комп’ютерних технологій та формування творчої особистості. Працюю над розвитком навчальних, інтелектуальних і творчих можливостей учнів початкових класів.

 Віддаю перевагу таким інтерактивним прийомам та методам:

-акваріум;

-асоціативний кущ;

-ажурна пилка;

-мікрофон;

-мозкова атака;

                                                  -рольова гра.

В практиці роботи часто використовую різні елементи ігор, завдяки чому діти засвоюють норми поведінки і взаємостосунків у колективі. Розвиток здібностей здійснюється через сенсорні, дидактичні, творчі та розвивальні завдання. Щоб навчальний матеріал засвоювався краще,  використовую різні види діяльнос­ті: малювання, ліплення, аплікації, конструювання з паперу та природного матеріалу

Такі заняття сприяють інтелектуальному розвитку дітей через їхню активність: розвивають дрібну моторику рук, необхідну для навчання письма.

Особливе значення в навчально-виховному процесі приділяю формуванню здорового способу життя. Проводжу профілактичні виховні бесіди серед учнів та їх батьків, ігри на свіжому повітрі, уроки-милування, спостереження та інше. Значну увагу приділяю  розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння ними. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба мати підхід. Тому розвиваю у своїх вихованців активну пізнавальну діяльність, зацікавлюю різними видами завдань (пошуковими, логічними, ігровими). 

На уроках намагаюся створити умови для того, щоб учень мав змогу досліджувати різноманітні об’єкти,  спостерігати й аналізувати результати своїх дій, робити висновки на основі своїх спостережень. При цьому діти мають можливості для дослідницької, творчої діяльності, що сприяє формуванню пізнавального інтересу, активності, розвитку всіх форм мислення.

Прикладом може бути вправа «Ромашка», завдання якої полягає у створенні правильного речення, що стосуються даної теми. Наприклад: казка «Кривенька качечка». Дівчина: працьовита, лагідна, добра, жорстока, мовчазна, зла, горда. Вибравши правильні ознаки даного героя, учні складають його  характеристику. Ця вправа допомагає учням у відтворенні змісту тексту, запобігає зазубрюванню. Дитина намагається прочитати текст так, щоб на наступному уроці «зірвати» з ромашки правильні відповіді.

Добре спрацьовує вправа «Мозковий штурм», яка дає можливість повторити вивчене на попередніх уроках та узагальнити почуте. Ця вправа – міра швидкості думки та шкала виявлення рівня знань.

У дітей зникає страх перед неправильною відповіддю. Самостійний пошук учнями відповіді на запитання «Чому?» приносить  масу задоволення. Спираючись на власний досвід, учні самі пропонують завдання, ставлять запитання та шукають на них відповіді.

  У молодших  школярів  переважає  мимовільна увага, проте  вона не може бути основною в навчанні. Слід розвивати і довільну увагу, а для цього зацікавлюю їх роботою пропонуючи відповідні вправи та ігри: «Впіймай звук», «Відлуння», «Який склад загубився», «Телеграфісти», «Нумо прочитай», «З перших літер», «Склади слово за останніми буквами», «Знайди букву «о» (на читанні), «Назви своїх сусідів», «Складемо візерунок», «Більше, менше, порівну», «Збільш  на 1» (математика).

         Оволодівати спеціальними вміннями й навичками дітям легше, якщо в них добре розвинені вміння спостерігати, порівнювати, узагальнювати. Тому часто ставлю запитання: На що це схоже? На уроках природознавства використовую такі вправи та ігри: „Що змінилося? ”, „Впізнай за голосом", „Впізнай за смаком”, "Вгадай, що в руці", „Чи буває так?", „Хто яку роботу любить” та ін.

     Складовою частиною програми з рідної мови є розвиток мовленнєвих компетентностей учнів.  Робота над правильною вимовою, чіткістю  й  виразністю усного мовлення , над збагаченням словника, правильним і точним вживанням слова, над словосполученням і зв’язним мовленням, над орфографічно грамотним письмом є основою кожного мого уроку.

         Беручи до уваги зазначене вище , використовую такі вправи з розвитку мовлення учнів, поєднуючи в кожній якомога більше видів мовленнєвої діяльності.

Ось до вашої уваги кілька таких вправ:

-         гра «Поясніть прислів’я»;

-         гра «Здогадайся, що далі?»;

-         гра «Розшифруй»;

-         гра «Придумай заголовок».

Добираючи дидактичні вправи, я акцентую увагу на тому, що вони не повинні ставати самоціллю, а мають використовуватися в комплексі з іншими методами навчання для досягнення поставленої мети. Тому роблю так, щоб кожен урок рідної мови ніс у собі позитивний заряд , був насичений красою, любов’ю  і радістю, а особливо це стосується  уроків розвитку

мовлення , на яких діти вчаться висловлювати свої думки, почуття, творчо мислити.

На уроці я враховую те, як учень бере участь у навчальній діяльності, спосіб спілкування з однокласниками, готовність до співпраці і прийняття відповідальності, дотримання правил обміну думками та інших норм поведінки на уроках. Використовуючи інноваційні методи навчання, переконалась, що учні краще починають аналізувати, зіставляти, виділяти головне, застосовувати набуті знання на практиці, набули комунікативних навичок. Підвищується інтерес учнів до знань, зростає самоповага. Тому я впевнена: за активними методами навчання – майбутнє. Постійне впровадження їх у практику роботи робить процес навчання значущим, орієнтованим на особистість учня. І дає, врешті – решт, вагомі здобутки. Отже, оскільки вчитель є організатором освітнього процесу то його основною метою є пробудити і підтримати прагнення дітей до пізнання, що спонукає педагогічний колектив шукати шляхи підвищення інтересу учнів до навчання, урізноманітнюючи його зміст, форми та прийоми через використання інновацій.  Привчаю дітей до самоконтролю і взаємоконтролю. Практикую різні форми оцінювання знань, умінь і навичок учнів. До оцінювання знань я часто залучаю учнів, що сприяє підвищенню їх активності.  Початкова школа – це значною мірою світ гри, прогулянок,розмов, творчості, веселих колективних справ. Тому я стараюся добре організувати виховну роботу, де б дитина змогла проявити свою сутність, такі якості, як турботливість, активність, кмітливість, творчі нахили, відповідальність, самостійність.       Родинні свята, екскурсії, прогулянки, подорожі в природу,  години спілкування,  сприяють розвитку кожного учня, підносять дітей, допомагають їм  утвердитися серед  друзів. Значна кількість основних методичних інновацій пов’язана сьогодні із застосуванням інтерактивних методів навчання. Тому, змінивши слова великого китайського педагога Конфуція «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію», можна сформулювати як кредо інтерактивного навчання. Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром. Список використаної літератури.  1.      Даниленко Л.І. Теорія і практика інноваційної діяльності в загальній середній школі // Управління освітою. 2001. - № 3. - С. 18-24 2.  Досяк І.М. Нестандартні уроки з використанням інноваційних технологій. 1 – 4 класи. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 160 с. 3.     Сиротинко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Харків: Видавнича група «Основа», 2003.

.